рух в архітектурі двадцятого століття, переломний за змістом, пов'язане з рішучим оновленням форм і конструкцій, відмовою від стилів минулого. Охоплює період з початку 1900-х років і по 70-ті-80-ті роки (в Європі), коли в архітектурі виникли нові тенденції. У спеціальній літературі терміну «архітектурний модернізм» відповідають англійські терміни «modern architecture» , «modern movement» або ж «modern», що вживаються в тому ж контексті. Вираз «модернізм» вживається іноді як синонім поняття «сучасна архітектура»; або ж як назва стилю. Сучасна архітектура (модернізм) мала головним джерелом і надихаючим початком технічну та промислову революцію XIX століття. Залізобетон, надзвичайно міцний і стійкий до навантажень матеріал, був вперше запатентований в 1867 р. Придумав його простий французький садівник Жозеф Моньє, намагаючись знайти рішення для виготовлення садових діжок для рослин — що поклало початок розвитку конструкцій із залізобетону (армованого бетону). Неймовірно легкі та міцні в порівнянні з тим, що знала історія раніше, ці конструкції викликали до життя нові форми в промисловому будівництві, а пізніше і в житлових і громадських будівлях. В цей же час було освоєно будівництво з металу — сміливі і витончені металеві конструкції, часто з величезними прольотами, застосовувалися в будівництві оранжерей, мостів, для перекриттів вокзальних перонів і великих міських ринків. Відомі будівлі цієї епохи, зведені із застосуванням металевих конструкцій — Бібліотека Сен-Женев'єв у Парижі (1850), Кришталевий палац Д. Пекстона в Лондоні (1851), Палац Машин на Всесвітній виставці в Парижі (1889), Бруклінський міст (1883) та ін. У 1889 році в Парижі було зведено Ейфелеву вежу — спочатку як суто тимчасову споруду Всесвітньої виставки, а пізніше стала символом технічного та будівельного прогресу 19 століття. У Сполучених Штатах кінець сторіччя ознаменувався будівництвом висотних будівель з металевим каркасом (зовні вкрита ще декоративної облицюванням з каменю) — в Чикаго, в Нью-Йорку. Завдяки каркасу будівлі вже могли досягати висоти 15-20 поверхів — при вельми «полегшеному» плані (будинок Монаднок в Чикаго, (1891) арх. Дж. Рут; будівлю торгового дому Шлезінгер & Майєр в Чикаго, арх.л. саллівен. 1899 — 04, та ін.) Важливу роль для розвитку нових тенденцій зіграли такі чинники, як рух «мистецтва та ремесла» у Великобританії, натхненниками якого були художник і есеїст Вільям Морріс, художник і письменник Джон Рескін, а також промисловий підйом в Німеччині, що виразився, зокрема, в утворенні нових промислово-художні майстерень в Мюнхені ( «Vereinigte Werkstätten für Kunst im Handwerk» , 1898) і в великих художньо-промислових виставках (художньо-архітектурні виставки Дармштадтської колонії (1897, 1901, 1905-08), Дрезденська промислова виставка (1899-1900 рр…) і др). Так звані «неостили», розквітлі в Європі в кінці 19 — поч. 20 століття — югенд-стиль в Німеччині, сецессион в Австрії, ар-нуво у Франції, модерн у Росії — рішуче поривали з минулим, як щодо форми, так і щодо базових установок, будучи таким чином прямими попередниками модернізму. Архітектура «неостилей», з її величезними, немислимими раніше віконними прорізами і прольотами перекриттів, великими поверхнями скління, сміливо опановувала залізобетон, що було дуже важливим досвідом для наступних поколінь архітекторів. Теоретичну основу руху до оновлення архітектури та дизайну на цьому етапі підготували статті, книги (а іноді і споруди) таких видних архітекторів і теоретиків архітектури, як Готфрид Земпер (Німеччина), Анрі Ван де Вельде (Бельгія), Віолле-ле-Дюк (Франція). Вибач тільки модернізм=)
