Казка-притча «Маленькй Принц» — одна з найвідоміших у світовій літературі. Завдяки ній ми починаємо трохи інакше дивитись на цей світ. А усе завдяки маленькому хлопчику, що розкриває нам очі. У безводній пустелі льотчик зустрічає малу дитину. Саме так починається дивна дружба поміж дорослим і дитиною. За час спілкування з Маленьким Принцом чоловік (а разом з ним і читач) відкриває для себе багато істин, які раніш просто не помічав. Побувавши на різних планетах, хлопчик виніс цінні уроки, котрими щедро ділився з льотчиком. Завдяки дивовижному співрозмовнику він зрозумів, що «себе завжди оцінювати важче, аніж інших», а «найголовніше — те, чого не побачиш очима» . Читаючи цей твір, ми ненавмисне прив’язуємось до Маленького Принца, що дивиться на світ дитячим наївним поглядом, і вчить нас тому, що бачить сам. На епізоді з лисом ми розуміємо, що «ми відповідальні за тих, кого приборкали». Проте, «якщо даєш себе приборкати, то іноді буває й плакати» — це другий й незмінний бік медалі, що зветься дружба. Ще багато, багато чому ми навчились у казкового хлопчика. Ми зрозуміли й те, що «усі дороги ведуть до людей», й те, що «вода буває потрібна й серцю». Проте кожен читач повинен винести щось своє з цього твору, щось таке, що дуже близьке кожному. Це — яскрава й добра дружба, що, як вода у пустелі, перетворює камінь нашого серця на квітучий сад.
