Григорій Сковорода народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині, у небагатій козацькій родині. Після здобуття початкової освіти в сільській школі, з 1734 року (Григорію 12) навчався у Києво-Могилянській академії. Його навчання в Академії, з перервами, тривало до 1753-го. Її бібліотекастала для нього джерелом знань. У навчанні був перший, і всі найкращіпохвали належали йому. Протягом навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку й інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників, від античних до йому сучасних. У 1741 році Григорія забрали до Петербурга для співу в придворній капелі, звідки він повернувся у 1744-му. Згодом, в 1745–1750 роках, Сковорода їде до Європи: спершу до Угорщини в складі царської місії під проводом Ф. Вишневського, далі — до Словаччини (Братислава) й Австрії (Відень). Перебування Сковороди в Італії, Німеччині й Польщі не підтверджено документами[1]. Після мандрівки він повернувся в Україну, працював професором у Переяславі, в Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. Саме в цей час мислитель зустрічає одного знайвідданіших учнів, Михайла Ковалинського, який після смерті вчителянаписав його біографію, докладну, ґрунтовну, на яку посилалися йпосилаються всі дослідники творчості великого мудреця. Саме в листах донього Григорій Савич висловлював найважливіші ідеї, що згодом ставалиосновою філософських трактатів. Про стиль його життя з харківськогоперіоду його перший біограф пише: «Уставав дуже рано, їв раз на день, без м'яса і риби, був завжди веселий, сильний, рухливий, з усьогозадоволений, до всіх добрий, усім готовий послужити. Поважав і любивдобрих людей без різниці їх стану, навідувався до хворих, розважавсумних, ділився останнім з тим, хто нічого не мав» . ( «Житіє Сковороди»).
